Абетка-малятко. Літера Ж
Українська абетка, літера Ж
Вивчаэмо літеру - Ж
Попередня літера в алфавіті - літера є
Наступна літера в абетці - літера з
Жук з журавликом дружили,
Жабеня жука дражнило.
Жук до жаби: — Жу-жу-жу!
Журавлеві розкажу.
Жайвороненята не журяться,
лиш від сонечка жмуряться.
Понад жовтими хлібами
виглядають тата й маму:
«Принесуть нам смакоти,
приголублять, заколишуть...
Тепле сонечко, проте
мама й тато ще тепліші!»
Жабка каже журавлю:
“Будем дружно жити.
Гратись в піжмурки люблю,
Заховайся в жито”.
Жук летів: “Жу-жу, жу-жу!
Крильця я побережу.
В жмурки хочу також гратись,
Побіжу жу-жу ховатись”.
Журиться журавлик дуже —
Жодна жабка з ним не дружить.
Журавлику, не журися,
Біля жабок не барися.
Глянь, уже журавленята
Можуть над лужком кружляти.
— Жу-жу-жу,
Жу-жу-жу,
Свою нірку
Стережу,—
Каже жук.
І стереже.
Він і сам —
Як буква Же,
Жабенята жартували
З величезного жука.
Жук образився на жабок -
І прожогом зі ставка.
Жабеня жувало жуйку
І зустріло раптом Жучку.
Жучка каже жабеняті:
- Хочу жуйку пожувати.